пр-т Відрадний, 20, Київ, Україна

З Великоднем!

Писанкарство – давня українська традиція розписувати (розфарбовувати) курячі яйця на Великдень, до якого готувалися заздалегідь: білили хату й мастили долівку, наводили лад на подвір’ї, пекли паски, фарбували яйця. Перетворити звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна українська жінка, адже за традицією це було суто жіноче заняття. Дівчата з любов’ю писали,  щоб прикликати щасливу долю.

На Великдень писанками вітають одне одного родичі й друзі. Зазвичай їх потрібно мати від п’ятнадцяти й більше. Одну-дві кладуть до великоднього кошика на посвячення, дві-три залишають на цвинтарі, одну-дві – священику в церкві. Частину писанок роздають дітям, які приходять христувати чи приносять «калач», частину – роздаровують: дітям – світлі, яскраві писаночки, господарям – із зображенням сорока клинців, кривульок та безконечників. Писанки – подарунки зберігають в оселі на почесному місці до наступного Великодня, а то й протягом декількох років.

Ось так писали, дарували та шанували писанки наші далекі предки, наші прабабусі. Традиціям цим вже багато століть. Звичайно ж, з часом вони спростилися. Але, погодьтесь, яка  велика сила писанкарських традицій, якщо вони подолали всі труднощі, збереглися та живуть і донині.

Доказом цієї думки є триденний майстер-клас з писанкарства, який ініціювала у спеціалізованій школі № 173 лідер шкільного самоврядування Кучер Тетяна, заручившись підтримкою матусі. У такий спосіб Тетяна реалізує обіцянки, дані нею на виборах, а ще щиро вітає усю шкільну громаду із Великоднем.

Бажання відвідати майстерню з розпису пасхальних яєць виникає відразу після споглядання виставкових робіт, адже майстриня писачка Кучер Галина організувала міні-виставку своїх робіт у шкільному вестибюлі. Діти радо працюють над виготовленням великоднього символу, а гостинна родина залюбки допомагає юним писанкарям і писанкаркам.

Цю сторінку відвідували: 143 раза(-ів)